Інакше мистецтво у Херсоні

///Інакше мистецтво у Херсоні

Олена Афанасьєва – керівник Центру культурного розвитку «Тотем» – креативного партнеру проекту Urban CAD, куратор мистецьких проектів не лише в Україні, але й за її межами. Олена розповідає історію партнерства з Бізнес-асоціацією «МИ-ХЕРСОНЦІ» в проекті Urban CAD та у створенні арт-платформи «Турбіна».

«Центр культурного розвитку «ТОТЕМ» є однією з найстарших громадських організацій Херсону. Ми працюємо з 1999 року, хоча зібрались ще у 1996 році. На початку 2000-х років ми розпочали робити наші перші виставки за кордоном, а саме з Польщі. Там ми дізнались про практику ревіталізації, і нас це надихнуло. Якщо є занедбані території біля дому – люди збираються і перетворюють їх чи на дитячі майданчики, чи на щось інше – те, що їм потрібно для комфортного життя. Ці території набувають зовсім нового смислу, адже туди повертається життя.

Тоді ми задумались, що непогано було б і нас у місті зробити щось подібне, адже для Херсону тема вкрай актуальна. Є таке поняття – містоутворюючі підприємства, тобто такі, навколо яких будуються міста. У нашому випадку це Суднобудівний завод, ХБК, який збудували для відновлення гендерного балансу у місті, Херсонський завод напівпровідникових приладів, Машинобудівний завод, і від них нікуди не дітись.

Час іде, економіка змінюється, частина території заводів вже не використовується для виробництва, так чому ж не перетворити ці території у громадські простори? Взяти хоча б Берлін. У центрі міста колишні бомбосховища перетворилися на галереї. Саме там проходив міжнародний арт-проект «Бункер», перший був Александрплац, який знаходиться під центральною площею міста. Інші промислові споруди були задіяні також. Вони ожили – десь музика грає, десь у двориках розташовані кафешки, десь відпочивають люди. Там дуже комфортно – і це простір для творчості.

Отже, у такий спосіб, промислові території повертаються до міського життя. І ми зрозуміли, що це наш формат. Для Херсона це те, що треба. У 2011 році ми провели фестиваль сучасного мистецтва – TERRA FUTURA на території Взуттєвої фабрики. Цей фестиваль ми робимо вже 18 років. Це було неперевершено! Два місяці 70 художників з усієї України реально жили на цій фабриці, хоча їм було надане житло – вони весь час проводили на фабриці, бо там панувала приємна атмосфера креативу. На фабриці відбувались і концерти, і виставки, і відкриті лекції з мистецтва, з архітектури, стріт-арту. Фабрика просто наповнилась життям. Тоді художники стріт-арту розписали арки в місті, які ще досі стоять і радують око херсонців і гостей міста.

У мене часто запитували, чому ми не хочемо створити постійно діючий культурний центр десь на такій фабриці чи заводі. Для того, щоб «розкачати» подібний проект, нам потрібні сильні партнери. Ми мистецька організація, можемо створювати виставки, фестивалі, наповнювати простір культурою, а проект такого формату потребує великої адміністративної роботи, розвитку, фінансової стабільності, і тому ми самі з цим би не впоралися.

У минулому році, коли мені зателефонувала моя знайома журналіста – Ксенія Келеберда і розповіла, що «МИ-ХЕРСОНЦІ» хочуть створити арт-платформу на базі одного з корпусів машинобудівного заводу, я одразу захотіла з ними зустрітись. Наша зустріч відбулась дуже швидко, якраз за годину до прес-конференції, на якій оголошувався старт майбутнього проекту. Ми одразу порозумілись і на презентацію арт-платформи вийшли вже єдиною командою, і з тих пір вже два роки плідно співпрацюємо. Ми йшли різними шляхами, але мали на меті одне й те саме – і це нас об’єднало. Утворився дуже вдалий тандем.

Ми бачимо культурний розвиток даного простору – Urban CADу, а Бізнес-асоціація «МИ-ХЕРСОНЦІ» бачить, як цей простір можна зробити стабільно діючим проектом. Отже, коли з’явились люди, які змогли на себе взяти левову долю турбот щодо розвитку проекту, то ми просто не могли не приєднатись. Ми займаємось безпосередньо своєю прямою роботою – створюємо культурний простір. Я отримую масу задоволення, коли знаходжусь там, адже розумію, що ми зробили для себе куточок Європи у рідному місті, і це можливість показати культуру та мистецтво в іншому форматі.

У нашому місті є Художній музей, Виставкова Зала, Квартирна галерея – музей сучасного мистецтва В’ячеслава Машницького – але це і все. А запит на цю «іншу культуру» є, і він дуже сильний. Хто з нас не був у PinchukArtCentre? Усі розуміють, що мистецтво може бути іншим, і воно давно же інше. Але воно інше там, не в Херсоні, і ми їздимо дивитись на нього туди, а хочемо, щоб приїжджали до нас!

Зрозуміло, що ми всі чекаємо, коли розпочне свою діяльність «Турбіна», адже Urban CAD – це перший етап, тому що дуже багато наших художників можна виставляти (і треба це робити), але саме у галерейному просторі. Ми дивимось на те, що зараз відбувається у Києві на ВДНГ. Там окремий павільйон виділений під ГогольFest, і без видимої реконструкції він перетворився на прекрасний арт-простір. Сучасний тренд – це культура у ревіталізованих просторах.

До речі, Арт-завод Платформа, що у Києві, стартував лише 3 роки тому. У цьому році відкрили новий простір, також у колишній промисловій будівлі, яка практично без ремонту віддана під сучасне мистецтво – і це виглядає неперевершено! Це простір для експериментів, там є можливість робити усе!

Ми прагнемо, аби херсонці по-іншому подивились на мистецтво і спробували іншої, такої «смачної» культури! Urban CAD – це та платформа, де є можливість показати сучасне мистецтво у Херсоні. Кілька років тому ми робили проект у художньому музеї імені О. Шовкуненка, у якому брали  участь молоді художники з України, Грузії, Вірменії. Нам тоді дуже пощастило, тому що один з залів був на ремонті, і нам його віддали, і не було потреби змінювати експозицію, і саме там була можливість робити мистецькі експерименти. Одна інсталяція називалася «Палець Шовкуненка». Ніхто з відвідувачів не звертав увагу на те, що скульптура Шовкуненка, яка знаходиться на вході до музею, була без пальця. А молоді художники мають зовсім інший погляд, вже зовсім інакше дивляться на мистецтво, на музей, шукали певної комунікації з простором музею. І вони зробили з гіпсу цей палець, якого не вистачало, і виставили його у скляному боксі, як окремий артефакт, і, навіть, вигадали історію про те, як палець загубився і був віднайдений. І це – інакше бачення музею, яке змушує глядачів дивиться на мистецтво по-іншому, з іншого ракурсу – з точки зору комунікації з простором та артефактами, які у ньому знаходяться.

Багато було гарних і крутих проектів, які народжувались саме з комунікації з простором, бо сучасне мистецтво – це на 50% (як мінімум) сам процес комунікації. Тобто те, що хоче сказати сам художник через свій твір – це половина роботи, а  інша половина відповідальності вже належить глядачу, які саме смисли він вбачає у роботі, і це залежить від його багажу знань. Чим більше він знаходить у картині, скульптурі чи інсталяції різних змістів, асоціацій – тим кращим виходить діалог з мистецтвом. Пейзажі, натюрморти – це дуже красиво і вишукано, але занадто очевидно. Зараз люди вже достатньо культурно освічені, і саме цей процес комунікації з мистецтвом – це друга половина творчого процесу, тобто глядач також є творцем, він рівноправний співавтор.

Одна з наших останніх улюблених «фішок» в CADу – колективна творчість. На День Народження Urban CADу ми реалізували давній задум – об’єднати бачення херсонців в єдину картину. Ми поставили велике полотно і усі присутні – від малого до великого, від звичайного мешканця міста до дизайнера чи художника – усі охочі вносили частинку себе, хто сердечко, хто більш складний малюнок. Це був акт колективної творчості. Вийшла неперевершена картина – колективна свідомість херсонця, і вона виявилася напрочуд позитивною. Я не могла відтягнути людей від картини до першої години ночі – наскільки вони були захоплені цим дійством.

Ми повторили  такий захід вже на День Конституції, і вже маємо дві такі великі картини, чим дуже пишаємось і плануємо продовжувати, я думаю, це стане нашою традицією. Це нереально круто, коли на білому полотні різноманітні малюнки поєднуються в одну єдину гармонійну картину. Колективна творчість несе величезний позитив і драйв – як і весь Urban CAD – це майданчик для колективної творчості.

Я за те, щоб Urban CAD став місцем для експериментів. Звісно, ми завжди раді вже відомим місцевим групам. А ось коли приходить новачок і вперше виступає на сцені, то це може бути для нього поштовхом до розвитку та самореалізації. Нещодавно у нас виступала молода група із символічною назвою «Експеримент», грали на «Tatoo party», і їх виступ абсолютно гармонійно поєднався з атмосферою. Експеримент чудово вдався.

Urban CAD – відкрита площадка для усіх вікових поколінь. Люди приходять і завжди відкривають для себе щось нове, що і є ідеєю нашого креативного простору. Наприклад, на День Народження Urban CADу ми зробили невелику виставку робіт художника Михайла Толстих. Це херсонський Сальвадор Далі і Босх «у одному флаконі» – він робить класичний сюрреалізм. Нам вдалось представити лише 5 картин, бо вони величезних розмірів. Коли його роботи були виставлені, то люди підходили і дивувалися, їх вражав масштаб і робіт, і фантазії автора, вони розпитували Михайла про його картини – і він був дуже щасливим, а разом з ним і я також. Відбулася комунікація між роботою, глядачем та безпосередньо автором, через його картини люди зовсім по-інакшому подивилися на все – на місто, на простір, на мистецтво. Urban CAD – місце, де «не формат» перетворюється на мистецтво. Це місце для мрійників, для тих людей, які прагнуть, аби місто стало інакшим – кращим.

На відкритті Urban CAD всі бачили залізних роботів – і знаменитого Бамблбі, з яким сфотографувалися, мабуть, всі гості – це робота талановитого майстра з золотими руками – Сергія Демченко, він з Білозерки. Коли ми до нього вперше завітали і побачили, що у нього є, як усі роботи рухаються, як гармонійно виглядає поєднання різноманітних механічних пристроїв – ми всі були вражені. І це у нас, в Херсоні! Нехай Херсон знає своїх майстрів, усіх тих, «інакших», які мають своє власне бачення світу.

«Інакше мистецтво» створює й режисер з Великої Олександрівки – Андрій Богун. Він ну дуже талановита людина, практично геній, хоча й живе у провінції, працює в Будинку культури. З сільськими дітьми робить нереально круті вистави, а коли надсилає свої фільми на фестивалі, то завжди здобуває там перемогу. До Urban CADу ми його запросили з лекцією – по суті, ці була відверта розмова про те, як виживає мистецтво у провінції, як буває важко, коли традиційне мистецтво стикається з сучасним, яке у нас не розуміють.  Це фантастично, адже у маленькому селі талановита людина створює навколо себе щось зовсім інше, нове, і разом з Андрієм діти можуть долучитися до світу сучасної культури. У CADу Андрій показав перфоманс – «Людина-дерево», під час якого він був в одному з власноруч виготовлених театральних костюмів, зроблених в техніці традиційного лозоплетіння – але це абсолютно сучасні речі!

Проект Urban CAD, як на мене, може усім показати нашу культуру по-іншому, адже відсоток культурних людей  у Херсоні вже великий, і серед них є попит на цю «інакшу культуру», яка не пропонує готові відповіді, а запрошує до діалогу, у якій треба шукати смисли, ідеї. І головне: якщо ви мрієте про комфортний культурний простір, то треба йти і робити, оточувати себе такими ж мрійниками, адже все починається саме з нас – з кожного з нас».

2018-08-14T17:25:42+00:00 07/08/2018|